Андріївські вечорниці «Дай, Андрію, знати, яку долю ждати»

2018-12-14

Цікавим було життя в Україні в минулому з його прекрасними звичаями та обрядами, з його співучими дівчатами і парубками, які довгими зимовими вечорами збиралися на вечорниці, посиденьки. Вони спілкувалися, розважалися, вишивали, ткали, співали. Одним із свят, яке завжди відзначали наші діди та прадіди, було зимове свято Андрія, яке відзначається 13 грудня. Це день пам’яті одного з дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного, який прийняв колись мученицьку смерть.

Язичники відзначали свято Калити. Дехто вважає, що воно походить від слова «календи». Від 13 грудня і до Різдва, періоду повороту сонця на весну, найактивніше вдавались до заклинань, завбачень майбутньої долі й ритуального «кусання калити» - обрядового коржа.

Традиційно 13 грудня у Великомацевицькому НВК пройшли цікаво Андріївські вечорниці «Дай, Андрію, знати, яку долю ждати», які провели учні 10 класу під керівництвом учителя української мови Шевчук Надії Іванівни. Глядачі мали змогу переглянути різні традиційні розваги, ворожіння дівчат та юнаків, послухати українські народні пісні. І найголовніше – «вкусити» калиту усіма хлопчиками, які були в залі. На закінчення вечорниць хлопці і дівчата заколядували «Нова радість стала».

Такі свята є доказом того, що традиції нашого народу не йдуть у забуття, а оживають кожного року, їх передають з покоління в покоління.